Карикатура в історії

Карикатура як історичне джерело

Методичні рекомендації для роботи з карикатурами

Переваги карикатури:

-         надають можливість отримати уявлення про думки і настрої людей в певний час;

-         ефективно, коротко, дотепно резюмують суть питання;

-         сенс витягається з зображення;

-         надає можливість актуалізувати раніше отримані знання.

Що необхідно враховувати:

-         карикатура виражає думку, а не факти, дає спрощене уявлення;

-         карикатурист використовує гіперболу, шарж, спирається на стереотипи;

-          карикатура використовує символи

Схема аналізу:

-         простий опис(що, як зображено), наскільки реалістично тощо;

-         чи можна впізнати якихось персонажів; кого чи що символізують певні фігури або символи;

-         де і коли надруковано, якому явищу чи подіі присвячено;

-         що вам відомо про ці події або явища;

-         персонажі зображено позитивно чи негативно, яке відношення карикатуриста;

-         наскільки ефективна карикатура в досягненні своєї мети, вплинула вона на вашу інтерпретацію;

-         зв’язати з історичним контекстом.

(За Р.Страдлінгом)

Класифікація:

Зводячи до спільних знаменників різноманітні класифікації, виділимо лише дві:

За видом: первинні і вторинні(інтерпретації) Зрозуміло, що перевагу потрібно віддавати первинним. Але і вторинні джерела цілком можуть використовуватись за умови дотримання принципу контрверсійності при їх відборі.

 За типом відображення. Виділяють джерела документальні(письмові), візуальні(різноманітні – від карикатур і плакатів до матеріальних джерел). Інколи як окремий тип виділяють усні джерела. Використовуватись на уроці можуть будь-які з них, але важливо намагатись дотримуватись збалансованості.

Основні критерії відбору 

(використано матеріали Р. Кушевої)

Документи(джерела) повинні бути:

•  реально застосовуваними, а не просто ілюстративними;
• представницькими( максимально повно висвітлювати різноманітні аспекти теми):
•  контрверсійними, тобто репрезентувати одночасно різні точки зору, в тому числі офіційні і неофіційні;
• бути різноманітними(письмові, фото, статистичні дані, плакати, карикатури тощо);
• бути доступними і зрозумілими за змістом;
• бути в достатній мірі короткими;
•  сприяти з’ясуванню важливих понять, давати можливість роботи з ними;
• давати можливість ставити питання і давати відповіді на них;
• компенсувати відсутність інформації в інших видах документів, доповнювати або протистояти один одному;
• не потребувати додаткової обробки;
• давати можливість різних інтерпретацій, в тому числі і співставлення реальності і офіційної позиції;
• Надавати можливість порівняння.

Первинні навички(прийоми) роботи з історичними джерелами.

І. Письмовими.

• хто автор документу, що ми про нього знаємо чи можемо сказати(політична позиція, соціальний статус тощо); чи є він учасником подій; наскільки ми можемо йому довіряти(які інтереси він має чи представляє)
• коли було написано документ, як це випливає з його змісту, яке значення має час написання; для кого призначено документ;
• де відбувалися події, про які йдеться в документі, як це випливає з його змісту, яке це має значення;
• які факти наведені(відображені) в документі, яку інформацію ми можемо з нього “витягти”, які висновки зробити;
• чому і для кого було створено цей документ, як це відобразилося на його змісті і ступені нашої довіри до нього;
• про що мовчить даний документ, як він співвідноситься з іншими.

ІІ. Візуальними.

• що зображено(чи це сцена повсякденного життя, політична подія, портрет тощо);
• коли відбуваються події, з чого це випливає, наскільки співвідноситься з підписом до джерела(якщо він є); коли надруковано зображення, з якою метою(особливо для плакатів і карикатур);
• де відбуваються події, які характерні ознаки даного місця, яке це має значення;
• дати характеристику зображених облич: до яких соціальних груп і типів вони відносяться, чому саме такий склад учасників;
• хто автор зображення, яка його соціальна та політична позиція, яке його відношення до зображеного; де і коли надруковано це зображення (в той же час, в який відбуваються зображені події чи пізніше, в офіціозі чи опозиційному джерелі тощо)
• чи є це зображення типовим для епохи, чи відображає воно певну тенденцію, явище і наскільки повно і об’єктивно.